Любовний п'ятикутник — Сталін, Гітлер, Троцький, Фройд і таємнича жінка. Вони зустрінуться разом у віденській кав'ярні напередодні Першої світової війни ...
Французький дипломат Талейран казав, що ідеальна кава повинна бути гарячою як пекло, чорною як чорт, чистою як ангел і солодкою як любов. Пекло, чортівня, ангельська чистота і солод любові — усе це змішалося у «Віденській каві», виставі, яка приготована за «рецептом» п’єси Дмитра Корчинського. За кавою писали шедеври, розполовинювали держави, розпочинали війни і водночас закохувалися. Напій, який завжди додає смаку історії, — символічний епіцентр вистави.
1913 рік. У віденській кав’ярні збирається зграя непевних суб’єктів: маляр-невдаха Адольф, журналіст Лев, психіатр Зиґмунд і семінарист Йосип. Із перших реплік виписується чіткий діагноз — усі вони психічно неврівноважені. Але на носі 1914 рік, а ці біснуваті — вершителі майбуття світу. В кожному із них вгадуються знайомі обличчя: Гітлер, Троцький, Фройд і Сталін.
У кав’ярні працює Христина — заробітчанка із Галичини. Вона таке собі втілення своєї землі із власною ідентичністю. Однак у «вершителів» світу на неї є плани. У кожного персонажа п’єси за кавою гріється своє питання: в Адольфа – єврейське, у Йосипа класове, а у Зимунда — замість праці звільнення лібідо. Той чи інший епізод — це лаконічний натяк на добре відому історичну ситуацію, катастрофу яку скуштувало людство: чи то жарти із погодою у Сибіру, чи то пограбування інкасаторів, як спроба здійснення «маленької революції», суперечки Троцького і Сталіна, намагання «завоювати» галичанку Христину.
Тож перед глядачем — велика панорама ХХ століття й кілька людських портретів у дії, які демонструють абсурдність ходу історії, епохальних поворотів. Це важлива проекція на сучасне і майбутнє, час, коли диктатори і шизофреніки дихають у спину і продовжують збиратися за кавою.
Так чи інакше, у глядача завжди є вибір, можливість власного тлумачення. П’єса є не лише майстерно виписаним зразком політичної провокації, але й тестом на знання історії і психології людини. Ідеальне поєднання комічного і трагічного, грайливого і серйозного, зрозумілого і бентежного. Опісля не стоятиме крапка — лише безліч знаків питання, тому «Віденська вистава» приречена вгрузнути в пам’ять. Шок, провокація на злобу дня і кава, що розігріває мізки — те, на що спраглий сучасний глядач!
Вистава обігрує історичний факт. У Відні, у 1913 році одночасно, буквально на сусідніх вулицях мешкали Зиґмунд Фройд, Йосип Сталін, Адольф Гітлер і Лев Троцький. Вони цілком могли випадково зустрітися в одній кав’ярні, де й відбувається дія вистави. Люди, які визначили майбутнє (і нашу сучасність) потрапляють у смішні й трагічні ситуації. Ми знаємо, ким вони стануть, а вони ще не знають.
Сценарій — Дмитро Корчинський
Режисер — Ігор Марусяк
В ролях:
Лідія Семесюк,
Назар Борушок,
Сергій Федорчук,
Віталій Чорний,
Павло Довгань-Левицький.