Володимир Козак народився 6 серпня 1930 року в с.Пагурцях Хмільницького району. Спочатку навчався у Пагурецькій школі, потім у Лознянській .Навчання перервала Велика Вітчизняна війна,...” евакуацію провів у Казахстані, побував на Поволжі, в Зауралі. Працював учнем теслі в радгоспній майстерні, рільником у польовій бригаді, ремонтником на залізниці.” Спогади про ті важкі часи відбились у вірші “ В Казахстані”
Мене стрічали дні похмурі
(Я поховав малих братів).
В степу гули піщані бурі,
Як проводжав на фронт батьків.
Після війни стає студентом філологічного факультету Житомирського педінституту. В роки студенства запам'ятався знавцем атничності та зарубіжної літератури, великим любителем слов'янського фольклору.
З 1954 -1967 роках викладав українську мову і літературу в середніх школах Ємільчинському та Черняхівському районах. У цей період розпочинає друкуватись в газетах “Радянська Житомирщина”, “ Літературна Україна” , в журналі “Дніпро”. У 1967 — 1969 роках — працівник редакції обласної газети “Радянська Житомирщина”. З 1969 року — старший редактор редакційно — видавничого відділу Житомирського обласного управління в справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі.
Друкуватися почав 1954 року . Вірші перекладались російською, адигейською, білоруськими мовами. Член Спілки письменників України з 1974 року.
Помер 5 серпня 1995 року у м.Києві. Похований у рідному селі Пагурцях .
Автор збірок віршів і поем
“Карби на граніті”1965 р.)
“Лебеді і стріли” (1970 р.)
“Така велика земля” (1978р.)
“Цвіте верес” (1986 р.)
“Грозолом або Дума про нічний Чорнобиль” (2006 р.)