Будь-яка національна енциклопедія є складовою інтелектуальної спадщини кожної незалежної держави й водночас мірилом її культурного розвитку. Це розуміли автори перших довідкових українознавчих видань ХІХ — початку ХХ століття. Хоча спроби українців під час визвольних змагань 1917–1920 років створити власну державу зазнали невдачі, весь накопичений раніше потенціал вилився у потужний культурний розвиток, названий тоді ж таки «червоним ренесансом».

Частиною цих «ренесансних» процесів стала Українська радянська енциклопедія. Ідею її створення офіційно озвучив на Х з’їзді КП (б) У Микола Скрипник у доповіді «Про завдання культурного будівництва на Україні» 29 листопада 1927 року. Відтак було ухвалено відповідну резолюцію. Проте справа зрушила лише 1930-го і збіглася із початком «закручування гайок». Саме того року відбувся сумнозвісний процес «СВУ» і Москва почала планомірно й дедалі жорсткіше зачищати будь-які прояви нашої культурної окремішності, закриваючи установи та фізично знищуючи й морально ламаючи кращих представників української інтелігенції.

Історія «Української Радянської Енциклопедії» періоду 1930-х років у цьому контексті дуже показова. Головна редакція УРЕ на четвертому році своєї діяльності, 1934-го, була розформована як осередок войовничого націоналізму, а багато її співробітників репресовані. Підготовлений до друку перший том енциклопедії так і не побачив світу.

До ідеї відновлення УРЕ повернулися лише за десять років — у 1944-му, щойно Україну було звільнено від німецької окупації. Серед членів редколегії — Олександр Богомолець, Микола Бажан, Олександр Білецький, Михайло Возняк, Євген Патон, Павло Тичина та інші. Три роки організаційно-підготовчих робіт завершилися у 1947 році закриттям проєкту нібито через брак матеріальних і фізичних ресурсів, але не без впливу політичних обставин — призначення очільником ЦК КП (б) У Лазаря Кагановича.
Реалізувати повністю амбітний проєкт УРЕ вдалося тільки з третьої спроби — 18 грудня 1957 року було ухвалено постанову № 1426 «Про видання Української Радянської Енциклопедії». Керівником головної редакції став Микола Бажан.

За період 1957–1983 років під головуванням Бажана було підготовлено й видано понад 130 томів довідкової літератури, серед яких визначальні два видання «Української радянської енциклопедії», шеститомна «Історія українського мистецтва», «Шевченківський словник», «Енциклопедія кібернетики», «Історія міст і сіл Української РСР» та інші.
Це той спадок, який залишив по собі головний редактор УРЕ Микола Бажан і який продовжує примножувати й розвивати сьогодні Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво».

 

Мета заходу
– відтворити за допомогою архівних матеріалів історію нашої боротьби за свою національну енциклопедію як символ культурної незалежності України від СРСР;
– показати, як представники культурної і наукової інтелігенції в умовах радянського ладу свідомо закладали підвалини цієї незалежності тими методами, що були їм доступні, й у тих обставинах, які обмежували їхню свободу мислення і висловлювання;
– довести, що у заголовку «Українська радянська енциклопедія» визначальне було «українська», а «радянська» символізувало неуникну приналежність до доби.

 

До участі запрошені:
докторка історичних наук, професорка, директорка Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» Алла Киридон,
доктор історичних наук, професор, учений секретар Інституту історії НАН України Олександр Рубльов,
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» Сергій Гірік,
науковий співробітник Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» Андрій Тищенко,
кандидатка філологічних наук, провідна наукова співробітниця Музею-квартири Миколи Бажана Альона Артюх.