Як інформує УМ, про смерть драматурга повідомив 31 травня письменник, відповідальний секретар НСПУ Микола Гриценко у Фейсбуці.
«Василь Довжик… Сумно… Не стало іще одного воїна світла: відверто-життєрадісного, невтомного, юного душею, товариського, талановитого.
Він покинув цей світ 30 травня далеко від свого рідного Києва та невимовно-красивої Сумщини, де Василь народився у селі Пристайловому Лебединського району. (Два місяці тому з дружиною та донечкою евакуювалися за кордон).
Заслужений діяч мистецтв України, лауреат багатьох літературних премій, поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, радіожурналіст, автор півтора десятка книг. Але найбільше, що було йому притаманне – неймовірна людяність, щедрість і любов.
Він умів любити життя, умів цінувати друзів. Василя було багато! Багатогранного, веселого, всюдисущого! Він почувався межи свого народу, як рибина на бистрині! І ось за рік до 80-ліття Довжика не стало… Та хто йому дав би оті 80?! Молодий і одержимий, спочивай таким, дорогий наш друже!», – написав колега Довжика.
Васи́ль До́вжик (справжнє ім'я Должиков Василь Михайлович) народився 9 червня 1943 року в с. Пристайлове Лебединського району на Сумщині. Освіту здобув у Лебединському педагогічному училищі та Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого.
Довжик зіграв у понад 30 кіно-телефільмах, грав на сцені театрів. Василь Довжик –автор лібрето до трьох опер, переклав для театру близько 20 п'єс; написав слова для низки пісень у співробітництві з композиторами: К. Стеценком, В. Зубицьким, О. Ледньовим, О. Марцинківським, В. Степурком, Оленою Лис, Людмилою Матвійчук та іншими.
Він був радіокоментатором Українського радіо (передачі «Антологія сатири і гумору», «Веселий всесвіт», «Сторінки української класики»).
Джерело: Україна молода (https://www.umoloda.kiev.ua/number/0/2006/166747/)