І якщо мислення, пізнавальна діяльність потребують здебільшого тільки конкретних знань, дотримання логічних схем оперуванням ними, то духовне ставлення до світу вимагає особистих зусиль, власних роздумів, власного самоаналізу, підґрунтям якого є сукупність ціннісних внутрішніх орієнтирів і духовних смислів.
І тут постає розуміння, що ми віддзеркалюємо обидві форми дуального відношення до світу – пізнавально-логічну та емоційно-чутливу. І от художник приходить до саме «свідомо-несвідомого», до того, що окреслює світ думок, світ почуттів, страхів, переживань і отримує таку бажану свободу від заданих соціумом стандартів, приймає власний егоїзм.
Бо історія кожного митця індивідуальна, родом з такого не заангажованого і не забитого штампами і правилами дитинства. В тебе є просто ти – твої мрії, цілі і такі великі, справжні, ні з чим непомірні переживання, страхи, довіра і любов до цього світу.